Стратегії і переваги вільного поширення цифрових музейних колекцій

19 січня 2020 12:09 |



У серпні 2014 року «Європіана-Про» (Europeana Pro) опублікувала дослідження «Демократизація Rijksmuseum» (Democratising the Rijksmuseum) про те, як Рейксмузей (Державний музей, Амстердам) відкрив свою повну цифрову колекцію для публічного використання, і результати цього проєкту.


Зараз цифрова колекція містить 666 089 творів мистецтва, цей проєкт викликав надзвичайний інтерес, а також низку питань про те, чи можуть цей досвід повторити менші музеї.

Інше дослідження «Європіани-Про» — «Досягнення значного впливу з малим бюджетом» (Making Impact on a Small Budget — LSH Case Study) описує досвід LSH (Livrustkammaren och Skoklosters slott med Stiftelsen Hallwylska museet — Королівська скарбниця, Замок Скуклостер, Музей родини Галлвілів) — музейного комплексу у Швеції, який відкрив свої колекції світові. Комплекс складається з трьох музеїв, де працюють 50 співробітників, він має обмежений бюджет і близько трьохсот тисяч відвідувачів на рік. Але його цифрова колекція здобула мільйони переглядів.

Низка галерей і музеїв Європи, Нової Зеландії та Північної Америки вже кілька років практикують гнучкі підходи до менеджменту авторського права на свої оцифровані колекції, збалансовуючи інтереси правовласників і користувачів. Пропонуємо огляд чинних музейних практик Великої Британії, Нідерландів, Нової Зеландії, Польщі, США і Фінляндії. Сподіваємося, що ці приклади надихнуть наші музеї на запровадження нових проєктів популяризації музейних колекцій в Україні та світі.



ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Національна портретна галерея (National Portrait Gallery, NPG)

NPG оцифровує портрети зі своєї колекції і поширює їх під ліцензією Creative Commons «Із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів». Ця ліцензія надає користувачам найменший обсяг прав, дозволяючи їм лише завантажувати твори і ділитися ними з іншими з некомерційною метою за умови обов’язкового зазначення правовласника. Будь-які модифікації оцифрованих зображень заборонені. Тисячі зображень із низькою роздільною здатністю доступні для вільного завантаження на цих умовах. Ось приклад зображення під цією ліцензією.

Ліцензії Creative Commons пропонують перевірений часом гнучкий і справедливий підхід до використання об’єктів авторського права у цифровому середовищі. Вони дозволяють авторам та іншим суб’єктам авторського права самим визначати засади подальшого застосування їхніх творів, захищають їх від несанкціонованого використання і створюють легальне середовище для вільного обміну контентом. Користувачі ж здобувають можливість вільно використовувати цифрове наповнення за згодою авторів та інших суб’єктів авторського права.

«Ліцензування оцифрованих зображень надзвичайно важливе для NPG й інших британських музеїв, і ми завжди послідовно дотримуємося гнучкого балансу в тому, що́ перебуває у вільному доступі, а за що ми беремо плату. Звісно, такий підхід доволі складний — з одного боку, якщо хтось заробляє на музейному контенті, то музей повинен отримувати частку прибутку, але, з іншого боку, ми підтримуємо наукову й освітню діяльність», — так прокоментував цей проєкт Том Морґан, керівник відділу прав і відтворення NPG, для Museums Journal.

Галерея Тейт (Tate Gallery)

Галерея Тейт також поширює зображення із низькою роздільною здатністю (72 dpi, 1500 pixels, 5 MB, RGB, 8-bit JPG) під ліцензією Creative Commons «Із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів».

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

Музей Нової Зеландії «Те Папа Тонґарева» (Te Papa Tongarewa)


Музей виклав 37 800 зображень зі своєї колекції із високою роздільною здатністю під тією ж ліцензією Creative Commons «Із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів».

ПОЛЬЩА

Музей історії Польщі (Muzeum Historii Polski)


Політика відкритості Музею історії Польщі передбачає вільне поширення описів музейних експонатів, а також розповсюдження навчальних, наукових і популяризаторських матеріалів із сайту музею під ліцензією Creative Commons «Із зазначенням авторства 3.0 Польща» (CC BY 3.0 PL) — найвільнішою з усіх ліцензій Сreative Commons.

США

Музей Брукліна (Brooklyn Museum)

Використання зображень і текстів, правовласником яких є Музей Брукліна, дозволяється на умовах найвільнішої ліцензії Сreative Commons з єдиною умовою — зазначення авторства. Музей заохочує всіх зацікавлених поширювати зображення зі своєї колекції і створювати похідні твори.

Музей Ізабелли Стюарт-Ґарднер (Isabella Stewart Gardner Museum, ISGM)

ISGM — один із перших провідних музеїв світу, який почав використовувати ліцензії Creative Commons («Із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів») для своїх творів. Окрім оцифрованих зображень, з вересня 2006 року вони викладають для вільного завантаження свої подкасти класичної музики. Музей заохочує вільне поширення цих подкастів, розширюючи свою аудиторію. Мільйони завантажень зі 116 країн світу свідчать про широкий інтерес до музейних програм класичної музики і їхню актуальність. Цей проєкт також став успішним інструментом промоції музею у світі.

«У нас були сотні годин виняткових музичних концертів на CD у музейних архівах, отже створення подкастів стало лише способом струсити пилюку з музичних скарбів і поділитися ними, розширюючи аудиторію слухачів наших концертів і популяризуючи молодих виконавців у світі, — розповідає музичний куратор Скот Нікренч. — Концерти і добра ласка наших виконавців рухають наш проєкт, а ліцензії Creative Commons постачають пальне для цього руху».

Колишня директорка музею Анн Гоулі підкреслює, що ліцензії Creative Commons — наріжний інструмент цього проєкту. Завдяки їм вони вперше почали заохочувати обмін і вільне поширення музичних творів під ліцензією «Деякі права застережені». Вони також стали однією з перших музичних колекцій світу, яка заохочувала файлообмін і створила юридичні механізми для цього. А Скот Нікренч додає, що файлообмін — це новий спосіб обміну досвідом. (Джерело: Isabella Stewart Gardner Museum).

Ґетті (Getty)

Колекція вільного контенту Ґетті містить понад сто тисяч зображень робіт із музейної колекції, які є суспільним надбанням. Вони доступні для завантаження із високою роздільною здатністю. Їх можна використовувати, модифікувати, друкувати з будь-якою метою. Працює зручний інтерфейс пошуку зображень.

Кілька порад за результатами цього проєкту:

  • Інституція має чітко розуміти і артикулювати навіщо їй використовувати вільні ліцензії і в яких проектах вона має можливість їх застосовувати.
  • Набагато простіше запускати новий проект під вільними ліцензіями, ніж “відкривати” проект пізніше. Якщо мета проекту – відкритий доступ, ця мета повинна визначати послідовність рішень, ліцензування контенту, співпрацю з розробниками, тощо.

Детальніше про це у Open Content at the Getty: Three Years Later, Some Lessons Learned.

Національна галерея мистецтв (National Gallery of Art)

Національна галерея мистецтв 2012 року запровадила політику відкритого доступу до зображень творів мистецтв, які перебувають у суспільному надбанні. Понад п’ятдесят одна тисяча зображень розміром до чотирьох тисяч пікселів доступні для вільного завантаження.

Художній музей Волтерсів (Walters Art Museum).

Walters Art Museum у Балтиморі 2012 року став однією з перших американських інституцій культури, що почала використовувати ліцензії відкритого контенту на оцифровані колекції, а саме Creative Commons «Із зазначенням авторства — Поширення на тих самих умовах 3.0». Ця ліцензія дозволяє іншим редагувати, вносити зміни і брати за основу для своїх — оригінальні твори, навіть для використання із комерційною метою, за умови зазначення авторства і розповсюдження похідних творів на тих самих умовах. Її часто порівнюють з вільними ліцензіями «копілефт» і ліцензіями відкритого коду. Цю ліцензію використовує «Вікіпедія» і її рекомендують для матеріалів, котрі хочуть включити до «Вікіпедії».

Художній музей Волтерсів виклав на своєму сайті та на «Вікісховищі» понад вісімнадцять тисяч зображень для вільного використання. Ці зображення використали на сторінках понад 4098 проєктів «Вікіпедії», включаючи статті «Вікіпедії» більш ніж п’ятдесятьма мовами. Станом на червень 2015 року ці сторінки переглянули понад 8,4 мільйона разів.

А наприкінці липня 2015 -го Walters Art Museum вирішив перейти на ліцензію Creative Commons CC0 — «Жодні права не застережені» (Walters Art Museum goes CC0). Відтоді вся колекція музею є насправді публічно доступною і фактично належить громаді. У музеї вільний вхід і вільне використання цифрової колекції. Музей заохочує творче застосування колекції і проводить хакатони спільно з місцевою спільнотою «Вікімедії».

Фінляндія: Фінський національний музей фотографії (Suomen valokuvataiteen museo).

Фінський національний музей фотографії створив колекцію на Flickr Commons — онлайн-ресурсі зображень під відкритими ліцензіями. Дія авторського права не поширюється на цю колекцію музею, яка містить найстаріші кольорові фотографії — автохроми, історичні фотографії фінської архітектури тощо.

Про ліцензії Creative Commons

Ліцензії Creative Commons відновлюють баланс традиційного підходу до авторського права «Всі права застережені». Вони дозволяють кожному — від індивідуальних авторів до великих компаній і організацій — у простий стандартизований спосіб надати дозвіл на використання творів у царині авторського права.

Кожна ліцензія допомагає творцям і правовласникам — ліцензіарам — зберігати за собою авторські права і дозволяти іншим копіювати, розповсюджувати та якось інакше використовувати твори на певних умовах. Кожна ліцензія Creative Commons також гарантує ліцензіарам належне зазначення авторства їхніх творів. Усі ліцензії Creative Commons чинні в усьому світі протягом усього строку дії авторського права на твір.

Ліцензіари у процесі вибору ліцензій відповідають на декілька простих запитань — по-перше, чи хочуть вони дозволити комерційне використання, і по-друге, чи хочуть вони дозволити створювати похідні твори. Якщо ліцензіари вирішують дозволити створення похідних творів, вони також можуть забажати, щоб усі, хто використовуватиме ці твори — ми називаємо їх ліцензіати, — розповсюджували свої похідні твори на умовах тієї самої ліцензії, якою ліцензований оригінальний твір («Розповсюдження на тих самих умовах»). Ця ідея ґрунтується на ліцензії General Public License (GNU), що використовується багатьма проєктами вільного програмного забезпечення з відкритим кодом.

Ліцензії Creative Commons вимагають від ліцензіатів отримувати дозволи на будь-які дії з твором, право на які законодавство зберігає виключно за ліцензіаром, і котрі ліцензія явно не дозволяє. Ліцензіати повинні вказувати авторство ліцензіара, зберігати повідомлення про авторські права незмінними на всіх копіях твору і давати посилання на ліцензію в копіях твору. Ліцензіати не можуть застосовувати технічні засоби для обмеження доступу до твору інших осіб.

 

 

Ліцензії Creative Commons мають унікальний «тришаровий» дизайн. Кожна ліцензія — це традиційний юридичний інструмент у вигляді тексту, написаного мовою, яку більшість юристів знають і люблять. Але оскільки музейники, митці, науковці й освітяни переважно не є юристами, ліцензії Creative Commons доступні у формі короткого викладу, який можуть читати і розуміти всі. Останній шар ліцензії створено для розпізнавання програмами — від пошукових систем до офісних програм і засобів для редагування музики, що відіграють велику роль у створенні, копіюванні і розповсюдженні творів. Щоб зробити простішим розпізнавання в інтернеті творів, доступних за ліцензіями Creative Commons, існує машиночитна версія ліцензії — короткий підсумок основних прав і обов’язків, написаний у форматі, який можуть розуміти системи програмного забезпечення, пошукові системи та інші технічні засоби.

Дізнатися більше про ліцензії Creative Commons можна за посиланням. Обрати одну з шести типових ліцензій можна за допомогою конструктора ліцензій, відповівши на два запитання:

  • Дозволити розповсюдження похідних творів, заснованих на вашому?
    • Так
    • Ні
  • Дозволити комерційне використання вашого твору?
    • Так
    • Ні

На основі ваших відповідей конструктор запропонує варіант ліцензії і згенерує код, який можна скопіювати і вставити на ваш веб-сайт, щоб поінформувати користувачів про умови використання вашого контенту. Або можна просто вказати у творі посилання на умови обраної вами ліцензії.

Ірина Кучма,
представниця ініціативи «Creative Commons Україна»




Матеріал зі зібрки: Цифра в музеї. Linked Data

Відео лекції Ірини Кучми по темі доступне на youtube-каналі ProMuseum.


Підготовлено в межах проєкту: Museum Digital Lab 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Липень 2020

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Червень | Серпень