Виставку графічних творів українських художників 1960-х-1970-х рр. презентували в Музеї Осмьоркіна

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 21 серпня 2019 14:31 |

   День Незалежності – кожен з українців вкладає в ці слова окрім історичного, офіційного значення, ще й особисті переживання та відчуття.

   В художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна в місті Кропивницькому до Дня Незалежності України в рамках заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 рр. та 205-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка  відкрилась унікальна виставка графічних творів українських художників 1960-х-1970-х рр. з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво» під символічною назвою «На злеті української духовності».

   Тринадцять графічних аркушів видатних українських майстрів Василя Авраменка, Олександра Данченка, Михайла Дерегуса, Юрія Логвина, Самуїла Каплана, Володимира Куткіна, Анатолія  Навроцького, Генадія Польового, Миколи Попова, що надійшли до фондів музею з унікальної приватної колекції кіровоградського лікаря Анатолія Чумаченка (1923-2013),  представляють  сторінки життя та творчості Тараса Шевченка в ілюстраціях  його творів та пейзажних мотивах місць, які надихали генія українського народу на безсмертні творіння, що і нині не втрачають своєї актуальності.

   Оригінальні графічні художні образи стали класикою Шевченкіани, адже більшість з представлених художників працювали над ювілейним виданням «Кобзаря» 1964 року до 150-річчя від дня народження поета.    

   Це був час названий «епохою шестидесятників», що ввібравши в собі надії на оновлення та гіркоту розчарувань, став однією зі значних віх українського образотворчого мистецтва, означивши магістральні шляхи його сучасного розвитку. «Художники вказаного періоду сформували нову графічну мову. Її характерними ознаками стали енергійний, лаконічний штрих, підкреслено декоративне розуміння кольору, особливе ставлення до простору аркуша. …це період розквіту книжкової графіки. Молоді українські художники створювали не просто серії ілюстрацій, а справжні книжкові ансамблі. Інтерес до книги був тісно пов`язаний з потягом до синтезу мистецтв, прагненням відчути загальний «великий стиль» епохи», -  переконливо зазначає мистецтвознавець  Оксана Ламонова в своїй роботі «Київська книжкова графіка кінця 50-х - початку 70-х років ХХ століття. Тенденції розвитку, стилістика, майстри».

   Митці, які ввійшли в історію як покоління «шестидесятників», мріяли про свою Україну, яку часто втілювали в творах, сповнених внутрішнього пафосу та героїчного настрою. Так, гучним гімном духовного відродження звучить кольорова ліногравюра Геннадія Польового(1927-2017)  «Гроза насувається» 1960-го року. Цей твір не випадково потрапив на афішу виставки, адже сюжет, назва, барви в ньому, все наповнене Україною. Жовте безкрає поле та блакитна синь неба виступають тут як природний символ землі, на якій ми живемо, що нині знайшов своє відображення в  кольорах Державного Прапора, а назва звучить як передбачення майбутнього. Нащадок знаменитого творця Києво-Могилянської академії, митрополита Петра Могили, прізвища, яке батько художника, вбачаючи загрозу репресій в 1930-х рр., змінив на Польовий, яскраво відчував хвилі плину історії. Маленька батькова хитрість не вберегла Геннадія Польового та його брата близнюка Валерія, який став відомим композитором, від «недремного ока стражів революції». 1950 року братів було  засуджено за звинуваченням в створенні молодіжної антирадянської організації «Народно-Визвольна Партія» (НВП). Чотири роки майбутній видатний український графік відбував покарання в «Усольлагу», м. Солікамськ, РРФСР, в 1954 році був реабілітований за відсутністю складу злочину, згодом написав  численні статті-спогади про художників-шестидесятників та залишив серію рисунків - свідоцтв життя в рукотворному пеклі ГУЛАГу.   
 
   В тому ж 1950 році був заарештований та засуджений до 8 років ув’язнення за український націоналізм ветеран Другої світової війни,  майбутній народний художник України Володимир Куткін (1926-2003). Як він зазначав у інтерв’ю газеті «Сегодня» в лютому 1999 року: «По моїй справі проходило 17 чоловік. Посадили всіх. Одна дівчинка так і не повернулася додому. Як потім казали, це був останній «сталінський набір», студентів забирали прямо з лекцій». Через п’ять років достроково звільнений, реабілітований за відсутністю складу злочину, в 1959 році на відмінно закінчив факультет графіки Київського художнього інституту. Його лінорит «Дніпро» заворожує силою враження від  могутності стихії, так влучно переданої словами Кобзаря:

«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма».

   Точність слова, підтримана ясністю графічного образу, створює потужний вплив творчого синтезу, який ми називаємо мистецтвом, і звучить пісня, яка і нині в народі сприймається як другий гімн України.

   Твір «Муштра» іншого нині відомого художника США Самуїла Каплана повертає нас до історії життя Тараса Шевченка. Розповідаючи про важкі сторінки заслання та солдатчини в долі поета, ліногравюра 1964 року в той же час виступає як сатирична метафора та констатація факту існуючої сучасності самого автора. Саме атмосфера творчої обмеженості в СРСР змусила художника покинути Україну перед самим  падінням радянської держави та оселитися в Нью-Йорку. Сам митець згадував цей момент так: «Я поїхав з дружиною, ніхто не знав з моїх колег, тому, що це переслідувалося законом та впливало на їхню творчу діяльність».

   Неначе продовженням графічного аркушу Самуїла Каплана офорт народного художника СРСР, народного художника України Михайла Дерегуса 1963 року за темою вірша «Москалева криниця», в якому розуміння природи людяності, понять добра і зла  виявляється не лише соціальною історією, конфліктом багатий-бідний, а й чимось іншим, закладеним в самій основі людини, і зримо звучать слова Шевченка:

«Вже повимирали
Тії люде, мої свідки,
Праведнії люде!
А я й досі караюся
І каратись буду
Й на тім світі».

   Яскравою рисою української образотворчості часу 1960-х став поетичний романтизм, який обумовив звернення до фольклорних джерел та ліричних мотивів природи. Так, в творах народного художника України Миколи Попова «Чорногузи» та «Українська ніч» можемо відчути той особливий настрій, що виходить за межі звичної ліричності і нуртує душу пластикою форми та загадковістю прихованої філософської думки, перегукуючись з літературними та пісенними образами української національної культури, як і ілюстрація Василя Авраменка до героїчної поеми «Гайдамаки», в якій художник обирає тему кохання, любові та розлуки як одну з кульмінаційних фабул твору.    А ось інша картина - стоять козаки край дороги, опустивши голови разом зі своїм отаманом звитяжним полковником Гордієнком, а за ними нескінченним потягом рухаються валки з возами, наповнені козацьким крамом. Куди? На нові землі Кубані. Вигнанці-запорожці. Не допомогла служба на імперію вірою та правдою, випхала цариця Катерина ІІ з України оборонців своєї землі. Такий сюжет обрав для ілюстрації Шевченкової поеми «Сліпий» художник та письменник Юрій Логвин (1939-2019).

До речі, він має безпосереднє відношення до нашого степового краю, адже народився в родині відомого мистецтвознавця й архітектора Григорія Логвина, уродженця села Косівки Олександрійського району Кіровоградської області. Він є автором 20 книжок, де використано його широкі пізнання в українській та світовій історії, етнографії та фольклорі, розрахованих, у першу чергу, на широку дитячу та юнацьку аудиторію, автором одних з перших серій загальновживаних українських марок – «Етнографічні сюжети «Давня Україна» (перебувала в обігу з грудня 1993 по січень 2001 рр.), «Гетьмани України» та «Історія війська в Україні» (виходить з 2002р.). Багато років був автором, ведучим та виконавцем художніх і культурно-просвітницьких програм на Українському радіо. Таких як він у 1960-ті називали «людьми епохи Відродження». Вони бачили Україну як країну культури високого штибу і тяжіли до того.

   Це тяжіння до створення особливого культурного суспільного середовища, яке й перетворює спільноту на націю, було характерною рисою їхнього покоління. Звідси й самостійні культурні осередки такі як: клуб творчої молоді «Сучасник» у Києві та клуб «Пролісок» у Львові, що стали справжніми осередками альтернативної національної культури в соцреалістичному середовищі. Розгромлені так само, як свого часу Шевченкове Кирило-Мефодієвське братство, вони народили нову особливість часу, так звані «квартирники», одним з яких стала майстерня художнього редактора видавництва «Веселка», графіка Анатолія Навроцького. На виставці презентовані його сповнені поетичних настроїв літографії та офорти, створені у містечку Седнів, старовинній маєтності Лизогубів, де неодноразово зупинявся і працював Тарас Шевченко. Для художника зустріч зі зримими, мовчазними свідками діяльності Кобзаря була важливим моментом життя, тому й написав він на рисунку «Липа. Седнів. Варіант І» слова: «Та ось ще жива і знов весною розцвіте стара-престара прабабка Липа, під якою ще Т.Шевченко писав свої твори, перебуваючи у маєтку Лизогубів у Седневі Чернігівської губернії», фіксуючи не лише історичну подію, а й власний настрій захоплення можливістю доторкнутися живої історії. В 1967-му він створив портрет Шевченка за фото з ательє І.Досса 1858 року. На ньому Шевченко без головного убору, в білій сорочці і темному піджаку. Після смерті І.Досса з його негатива зроблено кілька відбитків у фотоательє Д.Здобнова. Художники О.Бобров, С.Красицький, В.Касіян користувалися цим знімком при створенні портретів поета. За цією ж фотографією І.Рєпін у 1888 році написав портрет для світлиці в хаті, збудованій на Чернечій горі для сторожа могили Шевченка. А я пам’ятаю цей образ Т.Шевченка саме як літографію роботи А.Навроцького зі школи, з класу літератури, де він висів поряд з іншими, розробленими ним же портретами видатних українських літераторів.

   Знавець класичної музики, безмежно закоханий в рідне місто Київ Анатолій Навроцький збирав у своїй майстерні на вулиці Л.Толстого художників і журналістів, поетів і артистів, всіх, кому властиве відчуття прекрасного і любов до мистецтва. Частим гостем в майстерні був і його родич, ветеран Другої світової війни, студент Київського медичного інституту імені академіка О.О.Богомольця, а з роками  відмінник охорони здоров’я СРСР, який майже 30 років працював лікарем в Кіровоградській обласній санітарно-епідеміологічній станції, затятий театрал, шанувальник літератури музики та живопису  Анатолій Чумаченко. Його обізнаність у мистецтві, шанобливе ставлення до творчих пошуків молодих художників, зацікавленість історією української образотворчості та й просто теплі відносини з багатьма митцями спонукали художників з задоволенням дарувати Анатолію Микитовичу свої графічні доробки, які він дбайливо зберігав, створюючи унікальну колекцію. Вперше вона експонувалися в художньо- меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна на виставці «З майстерні художника» у серпні 2005 року, по завершенні якої 33 роботи 11-и провідних майстрів українського графічного мистецтва - Василя Авраменка, Анатолія Базилевича, Олександра Данченка, Михайла Дерегуса, Самуїла Каплана, Володимира Куткіна, Юрія Логвина, Анатолія Навроцького, Геннадія Польового, Миколи Попова та Івана Принцевського, виконаних в класичних графічних техніках - офорт, гравюра, дереворит, літографія, акватинта, а також ліногравюра були передані родиною Чумаченків в дар до музейного зібрання.

   І нині, вдивляючись в образи, представлені на виставці «На злеті української духовності» до Дня Незалежності нашої держави, згадуючи та переосмислюючи події минулого, думаєш, що незалежність як факт історії не може відбутися без незалежності особистості. Що Тарас Шевченко, до того як стати народним генієм, став людиною, яка не боялася  висловлювати свої думки та почуття, втілюючи їх у твори мистецтва. Що промовляючи узагальнене « Рух шестидесятників», або «Герої Майдану», маємо пам’ятати, це не монументи чи діти Богів, а люди, які не боялися жертвувати, рухатися, помилятися, вчитися, а значить творити.

Андрій Надєждін,
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький    

 
Експозиція виставки
 
Під час презентації виставки
«З майстерні художника»
(приватна колекція А.М.Чумаченка)
19 серпня 2005 р., в центрі сидить Анатолій Чумаченко
 
Провідний науковий співробітник музею
Андрій Надєждін та дочка колекціонера Мирослава Чумаченко
біля експозиції виставки «З майстерні художника»
2005
 
Польовий Г.П.
Гроза насувається
1960
Папір, кольорова ліногравюра
31,5х51
 
Куткін В.С.
Дніпро
1963
Папір, ліногравюра
32,5х23,7
 
Каплан С.С.
Муштра
1964
Папір, кольорова ліногравюра
24х42,8
 
Дерегус М.Г.
«Москалева криниця». Т.Г.Шевченко
1963
Папір, офорт
23,5х17
 
Попов М.Т.
Українська ніч
1963
Папір, літографія
33х32,2
 
Попов М.Т.
Чорногузи
1963
Папір, офорт
36,2х23
 
Авраменко В.К.
Гайдамаки
1963
Папір, ліногравюра
33х23,8
 
Логвин Ю.Г.
«Сліпий». Т.Г.Шевченко
1964
Папір, ліногравюра
7,7х20,5
 
Навроцький А.В.
Липа. Седнів. Варіант І
1970-і
Папір, авторська техніка друку
28,5х40,5
 
Навроцький А.В.
Тарас Шевченко
1967
Папір, літографія
56,5х42,3
 

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Листопад 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Жовтень | Грудень