Доробок учнів Олександра Осмьоркіна показали в музеї у Кропивницькому

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 16 березня 2017 11:26 |

«Вони любили його…» - під такою назвою до 125- річчя від дня народження нашого земляка, видатного художника і педагога, професора живопису Олександра Осмьоркіна в художньо-меморіальному музеї його імені  відкрилася виставка творів учнів митця.


 Понад сорок живописних та графічних мистецьких доробків художників радянської доби, серед яких такі знакові імена, як: народний художник СРСР О.О.Моісеєнко, народний художник Білорусії Є.О.Зайцев, заслужені художники Росії А.Ю.Нікіч, Г.О.Савінов та М.П.Кончаловський, заслужений художник Вірменії Є.А.Асламазян та багато інших представляють особливості «живописної школи О.О.Осмьоркіна», яка склалася в найбільш несприятливий для вільного мистецтва період 30-х –40-х років ХХ століття, дивовижним чином зберігши відношення до мистецтва як прояву вільної, самобутньої творчості.

Вихованню молодих художників О.О.Осмьоркін віддав тридцять років свого життя - з 1918 року викладаючи у 1-х та 2-х Державних вільних художніх майстернях (ВХУТЕМАС/ВХУТЕІН), з 1932 по 1947 роки в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури Всеросійської Академії художеств (з 1944 р. ім. І.Ю.Рєпіна) і разом з тим з 1937 по 1948 в Московському інституті образотворчих мистецтв (з 1939 р. - Московський державний художній інститут, з 1947 р. - ім. В.І.Сурікова).

Творчість і педагогіка була для  О.О.Осмьоркіна одним цілим. В них він шукав відповідь  на складні питання – Що є твір мистецтва? Наскільки важливими в картині є сюжет, тема, ідея? Що є в художньому творі такого, що викликає нашу зацікавленість, наше захоплення – живописна форма, колір, колорит? І він знайшов відповідь – це саме мистецтво! Мистецтво як факт, в якому є відчуття, емоція, живий рух. Воно народжує несвідоме бажання співпереживати, співвідчувати, емоційно напружуватися. Бо первинне в ньому життя, яке існує в формах і лініях, створених в просторі полотна художником. Мазок, штрих, студія самі по собі нічого не варті без мистецької чуйності культурного середовища загальнолюдської творчої спадкоємності і якщо цієї чутливості немає, то немає й життя, немає мистецтва, а лише ремесло, учнівство.

Свої ідеї О.О.Осмьоркін доносив учням. Він робив це тими засобами і тим розумінням, які були йому досяжні, робив, не зважаючи на трагічні виклики часу. Ціль методу професора живопису О.О.Осмьоркіна -  картина за межею побутового, за межею жанру, теми, сюжету, досягнення того, що художник називав синтетичним мистецтвом, це не значить, що всі вище перелічені якості не мають права на існування, але вони лише маленька складова, частинка чогось більш значимого, більш вагомого, того, що ми називаємо образом.

О.О.Осмьоркін не боявся впроваджувати нові форми, заохочував творчий пошук. Навіть, коли від 1930-х років мистецтво російських художників-передвижників почало нав’язуватися як основоположна лінія системи соціалістичного реалізму, він примудрився обрати за приклад творчість не лише В.І.Сурікова, а й фактично заборонених до розповсюдження О.А.Іванова, М.М.Ге, М.О.Врубеля, вбачаючи в їхній творчості близкість до ідей імпресіонізму та сезаннізму, захисником яких він залишався до кінця життя, утримуючи перш за все мистецьку, а не ідейно-пропагандистську складову. Так, наприклад, на перегляді студентських робіт у квітні 1938 року О.О.Осмьоркін зауважив: «Я думаю, что современная тема адекватна современным средствам изображения. Способы изображения открывают современное содержание не только тем, чтобы изобразить современных людей в виде красноармейцев, но какими-то другими способами выражения»

«Синтетичне художнє мислення», «живописність», «виховання художника як людини всебічно культурно розвиненої» спрямовані на розвиток самодостатньої індивідуальності, які відстоював О.О.Осмьоркін наявно суперечили головній ідеологічній лінії радянського суспільства - колективізму. Вітаючи прояви індивідуальної ремісничої майстерності художника-виконавця, влада того часу визначала художника-експериментатора, художника-дослідника як суспільно неблагонадійного потенційного ворога, продукуючи проти нього різноманітні звинувачення - у формалізмі, розповсюдженні західних впливів в радянському мистецтві та тому подібне. Як зауважує про той час в статті «Контрасти і парадокси радянської культури» мистецтвознавець Н.Адаскіна: «Створювалося нове середовище за своїм образним змістом. Його мешканцем повинна була стати молода, життєрадісна людина, не обтяжена зайвою ерудованістю та глибоким мисленням».

Для О.О.Осмьоркіна і його живописної школи конфлікт досяг апогею в період 1946-1948 років і закінчився для художника відстороненням в 1947 році від роботи в Ленінградському інституті живопису, скульптури і архітектури ім. І.Ю.Рєпіна Академії художеств СРСР, а в 1948 році в Московському державному художньому інституті ім. В.І.Сурікова. Пізніш, в 1949-1952 роках, розпочалася судова справа з приводу картини «Передові люди автозаводу ім. Сталіна», в якій О.О.Осмьоркіна звинувачували у невідповідності між художніми засобами реалістичного відображення та ідейним змістом живописного твору. Всі ці події призвели до важкої хвороби і передчасної смерті художника в 1953 році.

Та не зважаючи ні на що, велика кількість випускників О.О.Осмьоркіна стала дійсно яскравими творчими особистостями, самостійними, потужними живописцями, графіками, художниками театру і кіно: Є.А.Асламазян, М.А.Абегян, А.В.Бекарян, М.А.Бірштейн, О.Б.Богаєвська, І.І.Вітман, О.Г.Верейський, Ф.П.Глєбов, І.І.Годлевський, Ф.М.Дорошевич, О.І.Жаров, Є.О.Зайцев, Р.М.Зелінська, П.Н.Крилов, М.П.Кончаловський, О.О.Лєщинська, В.В.Лєвік, О.О.Моісеєнко, А.Ю.Нікіч, С.І.Осіпов, В.Ф.Подковирін, Г.В.Павловський, Б.В.Преображенський, О.В.Резван, Г.О.Рубльов, Г.О.Савінов, І.С.Сошніков, В.В.Токарєв, З.Ш.Толкачов, В.К.Тєтєрін, М.О.Фейгін, Я.М.Хаімов, М.В.Шкубер, С.М.Юнович. Це лише невелика частина загального списку тих, хто вийшов з майстерні О.О.Осмьоркіна, але й вона включає фактично весь мовний алфавіт і широку національну географію. І незалежно від того, наскільки суспільством або владою була визнана їхня творчість, учні О.О.Осмьоркіна залишалися носіями сонцедайної світоглядності і високих вимог до професійного мистецького рівня художника. «Мы любили его, больше того, мы боготворили его... А.А.Осмеркину как педагогу дано было, на мой взгляд, самое главное и дорогое – видеть в каждом студенте художника, ему присуща способность распознавать свойства таланта, его индивидуальную окраску, его своеобразие, он развивал эти особенности ученика», - писав у своїх спогадах народний художник СРСР О.О.Моісеєнко

Основні принципи, які були закладені О.О.Осмьоркіним в мистецькій освіті знайшли своє впровадження в педагогічних студіях його учнів, які викладали в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна, Вищому художньому училищі ім. В.Г.Мухіної, Московському державному художньому інституті ім. В.І.Сурікова, художніх інститутах в Київі, Мінську, Єревані, Одеському художньому училищі та інших мистецьких навчальних закладах.

Живописна школа О.О.Осмьоркіна, яка яскраво проявила себе в 1960-х - 1970-х роках, пропонувала інший від офіційно існуючого шлях мистецького розвитку радянського живопису. Налаштовані на романтичний прояв відкритих душевних почуттів, художники школи О.О.Осмьоркіна впроваджували інтимність і камерність, звернення до особистісних переживань, які поступово ставали часткою загальносуспільного світобачення.

Тож презентована в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна виставка живописних та графічних творів художників – учнів О.О.Осмьоркіна дарує відвідувачам унікальну можливість поринути в світ краси, позитивних емоцій та відчути потужність всеперемагаючої сили мистецтва.

Надєждін Андрій,
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

 
Фрагмент експозиції тематичної виставки
 
О.О.Осмьоркін (третій зліва), Б.В.Йогансон і Г.В.Павловський
на перегляді студентських робіт в Ленінградському
інституті живопису, скульптури і архітектури ВАХ

1939
 
О.О.Осмьоркін і його учень В.Ф.Подковирін зі студентами
Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури
ім. І.Ю.Рєпіна на етюдах у Загорську.

1944і

 

 
Хаімов Я.М.
Автопортрет
1936
Полотно, олія
64,5х59,5
 
Лєщінська О.О.
Портрет А.Августовича
1940
Полотно, олія
50х44
 
Жаров О.І.
Портрет натурниці Зіни
1944
Полотно, олія
78х112
 
Подковирін В.Ф.
Алушта
1946
Полотно, олія
57х72
 
Юнович С.М.
Ескіз декорації до опери М.А.Римського-Корсакова
«Царська наречена»

1960-і
Папір, темпера, пастель, вугілля
63х62
 
Павловський Г.В.
Натюрморт на рибалці
1965
968
Полотно, олія
45х65
 
Скуінь О.П.
Квіти та райські яблучки
1984
Папір, акварель
65х49,5
 
Верейський О.Г.
Жіночий портрет
1986
Папір, вугілля, олівець
64,5х50
 
Кончаловський М.П.
Натюрморт з чорною плашкою
1978
Полотно, олія
65х81
 
Фейгін М.А.
Натюрморт «Корида»
1988-1991
Оргаліт, олія
58х70
 

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Серпень 2018

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Липень | Вересень