КУРКУЛІ

Автор: Звір Гуляє | 26 листопада 2016 12:29 |



В краю, де цілий рік негода та зима,

Та моря тужний рев, та варвари довкола...
"Овідій" 1935 М.Зеров

 
Ну що б, здавалося, слова - питав колись поет, ну справді - що? Всього лиш назви предметам і явищам, які ми (люди) вигадали і вживаємо для того, аби ідентифікувати та розповісти про ті предмети та явища – (це принаймні збігається із визначенням у Вікіпедії).

На перший погляд, звучить досить безневинно, і з поетом можна було б погодитись, що дійсно - “слова і голос, більш нічого”, якби не було двадцятого століття з усіма його кровопролиттями та гоніннями (принаймні у цій частині світу) і з далеко вже не таким безневинним застосуванням деяких слів.

Я не філолог і мій інтерес до слів та їхнього застосування стане зрозумілим трохи згодом, а поки що зануримось у визначення: як видно із назви цього допису, йтиметься про слово “куркуль” (у множині “куркулі”).

Словник Грінченка виданий у 1907 році дає таке визначення цього слова:

Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Екатер. г. Залюбовск. Слов. Д. Эварн. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.

Відверто кажучи, я був дуже здивований таким визначенням, яке зовсім не в'яжеться до теперішнього нашого вжитку. Тобто, за Грінченком, куркуль - це чужинець, що осів тут.

Вікіпедія дає вже більш впізнаване визначення:

Курку́ль (рос кулак) — зневажлива назва заможного селянина. В Радянському Союзі конкретне значення істотно залежало від поточної політичної кон'юнктури та могло означати як заможного селянина, так і противника колективізації взагалі, незалежно від майнового стану.

У статті на Вікіпедії натрапляємо, зокрема, й на таке:

Слово "куркуль" має явно тюркське походження. Припускають, що джерелом могло бути турецьке korkulu («той, що вселяє страх, страждання, небезпеку»), утворене від дієслова korkulmak («боятись»)

Тобто, аналіз походження цього слова додає до “чужинця” ще ознаку небезпечності, страху, що вселяє цей чужинець, і це загалом (на мою думку) вписується у визначення Грінченка – прийда, що тут осів і що страшить автохонів. Таке визначення і, відповідно, вживання цього слова тривало принаймні у час, коли був виданий словник Грінченка.

Дозволю тут собі пофантазувати: на мій слух (в первісному значенні) це скоріше застережливе слово, аніж, скажімо, звинувачувальне, воно закликає остерігатися і бути пильним, чужинці можуть бути небезпечними, в цьому є навіть щось застережливо-дитинне – “не розмовляй з чужими дядями і тьотями, бо хто-зна, що вони за таке…”

Зрозуміло, що дослідити, яким чином таке первісне значення трансформувалося у те значення, яке ми чуємо в цьому слові зараз - це завдання для фахових філологів та мовознавців (до яких я не належу).

Тепер звернімось до поточного визначення за Вікіпедією, в ньому виразно вчуваються дві домінуючі ознаки: “зневажливість” та “незалежність від фактичних ознак”.

Так, по-перше, це беззастережно зневажлива форма, зневага, від затравлено-озлобленої форми, близької до заздрощів, аж до відвертого таврування – “не такий, як ми”, і вже не просто чужинець, а той, кого треба знищити. За кілька десятиліть на початку минулого століття це слово із застереження (увага і знак оклику), стало тавром (бий його).

По-друге, “незалежно від майнового стану”, додайте ще й незалежно від первісного значення слова, тобто незалежно від міри (чужинності, небезпечності), як показує історія, незалежно від будь-яких аргументів, окрім політичної доцільності десь там на верху, а внизу залежно лише від вад, комплексів, заздрощів, злоби і міри ницості.

В двадцятих-тридцятих це слово стало чорною міткою, тавром, звинуваченням, по-суті вироком. Вироком, який не потребує ані аргументів, ані доказів, бо точність визначення, доречність певних явищ та відповідність доказів стають непотрібними, коли можна просто тицьнути пальцем – “куркуль!”

Моє особисте знайомство зі словом “куркуль”, як і у більшості моїх однолітків, відбулося у школі, ще радянській школі, у початкових класах – “куркулі”, “кулаки”, “врагі народа” і тому подібне… Згодом, у старшій школі, на якій табличку з буквами “…УРСР” замінили на іншу табличку зі словом “…Україна”, яка, проте, не перестала бути радянською школою, вчитель історії вже розповідав нам про “перегіби колективізації”, про “реальний стан справ” та “штучний голод”, але вірити тим самим вчителям, які кілько років перед тим сумлінно лякали нас військовою загрозою імперіалістів та капіталістів не виходило. Згодом риторика змінювалась, дійшовши в якийсь момент до теперішнього надривно-пафосного “вшанування жертв…” протягом одного окремо взятого дня, з квітами, вінками, колосками, свічками, промовами та вгодованими мордами, що зі всіх екранів зображають в цей день на своїх скривлених писках тугу і співчуття. Ну, та ви все це самі знаєте.

Історія, -“оповідь про минулі події”- це досить абстрактна наука, коли її сприймати з книжок, кінофільмів, телевізорів та інших офіційних джерел. Коли ж її розповідають сучасники подій, які пережили ті події, і коли ті учасники це люди, яким ти беззастережно довіряєш, бо це твої рідні, це ті, чия кров тече у тобі самому, абстрактні події дивним чином стають ранами, які, попри те, що їх ніколи не було на моєму власному тілі, болять, особливо, коли їх ворушити.

Я вже писав про свою бабусю Катерину, завдяки якій я знаю історію свого роду, знаю занадто добре, знаю, зокрема, що її дідусь, мій прапрадід – дід Федір, був заможним селянином, якщо можна назвати заможною людину, яка щодня тяжко працює на своїй землі. Знаю, що він мав: паровий млин, землю, обійстя, коней, худобу… Знаю, де саме була та земля і скільки її було, знаю, які дерева росли у нього в саду, знаю скільки у нього було братів і сестер, дітей і внуків... Знаю, що дід дав притулок хлопчині – нашому далекому родичу, але комусь здалось, що то не родич, а наймит. Знаю, що саме за того “наймита”, діда Федора назвали куркулем і забрали на допити до ге-пе-у.

А ще я знаю, що коли до одного безневинного (допіру) слова додати безневинну (“слова та мова, більш нічого”) частку, наслідки бувають зовсім не безневинними. Коли до слова, що стало вироком, додати частку “роз-”, вийде: “розкуркулення” - а це означає дію, приведення вироку в дію, а саме: для когось виселення усієї родини у Сибір, для когось “бєламорканал”, для когось переслідування і цькування (“…щоб врятувати, вони своїх дітей сховали у скриню і вивезли у скрині із села, а там діти повтікали... Коли матір випустили із ге-пе-у, то вона вже нікого з дітей так і не знайшла…”), для когось експропріація майна, всього майна, починаючи із землі, хати, збіжжя та їжі і закінчуючи одягом і хустками, в які були закутані п'ятирічні дітки, а для когось це смерть, страшна голодна смерть!

Прошу вибачити за такі деталі, це мізерна частинка історії мого роду, малесенька частинка відомої мені історії мого роду. Мій прадід сварив прабабу, коли та розповідала все це своїм дітям, зокрема моїй бабусі, бо вважав, що це буде занадто сильною моральною травмою для них. Прадіда я не застав, а прабабу не розпитував, бо в тому віці таким не переймався, а ось бабуся мені і розповідала, і писала про ті страшні часи. Все це до того, що я дуже добре знаю, що означало бути куркулем, чи бути обізваним куркулем, в двадцятих і тридцятих роках…

 

* * *

Надворі вересень 2016, дія відбувається в одному із столичних музеїв під час огляду непридатної для експозиції хатки (немає освітлення, сигналізації та охорони), мова йде про те, щоб зробити у цій хатці тимчасову виставку кераміки (в одній кімнаті) та, можливо, ще якусь виставку в іншій кімнаті.

Дійові особи – музейна працівниця (керівничка середньої ланки) та моя дружина.

Слова музейної працівниці: “…ну, а може б ви з чоловіком зробили тут якусь виставку, у вас же така колекція?” - дружина ледве встигає на це посміхнутися, мовляв, без охорони, без опалення, без світла, а музейна керівничка продовжує: “…я знаю, ви не зробите - ви такі куркулі! В тридцятих роках знаєте, що б із вами зробили?”

Тут варто пояснити контекст – ми з дружиною колекціонери, маємо невелику (до чотирьох тисяч експонатів) колекцію народного мистецтва, більшу половину колекції ми вже оцифрували і виклали на сайт для огляду, значну частину вільних коштів і часу ми витрачаємо на поповнення і догляд за колекцією та на її оцифрування (фотографування, обробку зображень і завантаження на сайт). Попри помилки, які ми допускали у минулому, ми дуже вимогливі до умов збереження і експонування, особливо, коли йдеться про виставки із залученням наших експонатів.

Музей, про працівницю якого тут йдеться, володіє десятками тисяч експонатів та має кілька сотень працівників. На цьому і зупинимось, аби не впадати у тяжкий гріх звинувачення.

 

* * *

Я навмисно утримуюсь від узагальнень і не роблю жодних висновків у цьому дописі. Я просто не знаю, які тут можна зробити висновки. Як я маю реагувати на такі “жарти”, чи закиди (якщо то були не жарти). Я не знаю, як мені з цим бути. Якби ту фразу вимовили у моїй присутності, боюсь, що я б не стримався і спинився б аж тоді, коли та особина, що її вимовила, вже лазила навкарачки, вихаркуючи вибиті зуби зі свого поганого рота. Але ж я б і цього не зробив, бо та особина жіночої статі, я на жінок руку не піднімаю. А ще вона Боже створіння, таке саме, як я, по образу і подобі Його зроблена.

Я знаю, що мені дуже важко пробачати особисті образи, але мені це вдається, дуже важко, дуже довго, але вдається. А тут, навіть через місяць від тих «просто слів», я не ладен зрозуміти куди мене вдарили, не можу вербалізувати больову точку…

 

* * *

З одного боку, певно варто було б повернутися до первинного значення слова, що стало заголовком до цього допису і сказати: “Так, ми – куркулі! В такому контексті, за таких обставин - я обираю бути куркулем - чужинцем, що навіює страх на тих, хто так “жартує”, чи робить такі натяки. І так, я дійсно небезпечний, небезпечний – бо я все пам'ятаю і не забуватиму!” А з іншого боку…

Схожі публікації

Коментарі (1)

 

Олекса | 28 листопада 2016 16:41:02

Дякую. важливе саме оприлюднення. нам усім важлива наша пам'ять, бо саме вона вчить нас мислити, розрізняти, вибачати та берегти

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Липень 2020

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Червень | Серпень