До дня народження Героя України Бориса Возницького

Автор: НІКЗ "Гетьманська столиця" | 15 квітня 2016 20:00 |

Працюючи в музеї не знати про Бориса Возницького, це як бути математиком і не знати про Піфагора… Але як кожен математик знає, що не доля йому ніколи зустрітися з Піфагором, так і мені, коли тільки починала працювати в заповіднику, здавалося мало реальною навіть сама можливість бути знайомою з самим Борисом Возницьким!


Це була величина, здавалося, просто недосяжна… І я дякую Бога за те, що дав можливість, хоча невеликий час, бути поряд з цією великою Людиною.

Знайомство з Борисом Григоровичем відбулося в 2003 році завдяки гетьману Івану Мазепі. Роками Міністерство культури України виношувало ідею зорганізувати виставку, яка би розкрила загалу Гетьмана Мазепу. Була проведена попередня робота, музеї України склали списки експонатів, які свідчать про багатогранність постаті Гетьмана. Але…виставка так і не відбулася. Мабуть завадив страх перед гетьманом Мазепою, який століттями вселяли в наші українські душі. 

Страху не мав Борис Возницький – він разом з Володимиром Недяком організував і провів в червні 2003 р. цю виставку у Львівській галереї мистецтв. І нас запросили до участі. Зауважу, що це була перша виставка на яку надавав експонати наш заклад, ми ще тільки ставали на ноги. Мене і Любов Кіяшко запросили на відкриття. Львів просто вразив! Тут відчувається особлива атмосфера - з того дня це моє улюблене місто! Вразили львів’яни – навіть в дрібничках відчувається патріотизм, інтелігентність, професіоналізм. І серед цієї особливої когорти українців, на вершині професіоналізму та патріотизму - шляхетний лицар Борис Возницький. Захоплено ми слухали його екскурсію по замках – це було свято! Він так вмів тримати аудиторію! Були шоковані тими скарбами які він зібрав і зберіг! Розумію, що за словами « Возницький зібрав, врятував, зберіг» – стоять сотні людей, які десятиліття були разом з ним. Але саме він зібрав, згуртував тих людей, змусив повірити в те, що їх вибір – єдино правильний. 

Монтаж експозиції палацу К. Г. Розумовського (2009 р.)

Від того 2003 року ми почали просити допомогти експонатами – адже впродовж століть з Батурина вивозилося все, що хоч якось нагадувало про Гетьманщину. Борис Григорович доброзичливо посміхався на наші прохання, але розмови про передачу експонатів делікатно уникав аж до поки не приїхав до Батурина. Вперше це відбулося в листопаді 2008 року, коли, на відродженій з ініціативи Президента України Віктора Ющенка Цитаделі Батуринської фортеці, відбулись заходи з вшанування 300-річниці жертв Батуринської трагедії… До Батурина Возницький приїхав разом з директором «Львівреставрації» Володимиром Пащаком. По цьому пройшло декілька днів і Борис Григорович зателефонував мені на мобільний: «Наташа, я багато чого бачив за життя, багато де був, але за останні років двадцять п’ять мене так ніщо не вразило як мене вразив Батурин… Я допоможу вам зробити музей в палаці Розумовського!»

Йому, як і багатьом, подобалася наша ідея зробити в палаці Музей історії Гетьманщини, але за браком експонатів було зрозуміло, що швидко її реалізувати неможливо. Тим більше, що в середовищі колег-музейників не було однозначної позиції, що і зрозуміло, по відношенню до молодого закладу, який розвивається такими масштабними темпами, а керівники декількох українських музеїв, зайнявши відверто скептичну позицію, вже навіть, забувши про професійну етику, проводили антибатуринську компанію серед колег… 

Борис Григорович розрубав гордіїв вузол - «Давайте влаштуємо на першому поверсі картинну галерею, а на другому - відтворимо палацові інтер’єри. В цьому я зможу допомогти. Так відкриємо палац, а далі життя покаже!» Саме Возницький знайшов компроміс, який, я так розумію, знаходив завжди. Він так легко приймав рішення, бо мав талант бачити наперед. Він, як завжди, був правий, результативно правий! І коли вже загорівся ідеєю сам - то зміг запалити і своїх найближчих колег та друзів – приєднав до Батурина Львівський історичний музей (директор Чайковський Богдан), Львівський музей етнографії та народного побуту (директор Роман Чмелик), Львівську національну наукову бібліотеку ім.В.Стефаника (генеральний директор Микола Романюк). 

Вже з грудня 2008 року почалася постійна робота – ми їздили до Львова, Борис Григорович приїздив до Батурина. Я розуміла і відчувала - він по особливому відноситься до Батурина, це вже невід’ємна частка його душі. 

В червні 2009 року на автомобілі галереї разом із співробітниками Львівської національної галереї мистецтв Борис Возницький (йому вже виповнилося 83 роки!!!) здолав цей непростий шлях, щоб особисто керувати творенням експозиції. Жодного разу не присів, не дивлячись на наші наполегливі прохання. Співробітники звіряли з ним кожен крок - і це не була сліпа покора, це була стовідсоткова довіра йому, підкріплена щирою повагою, що грунтувалася на досвіді багаторічної співпраці. 

Монтаж експозиції палацу К. Г. Розумовського (2009 р.)

А вечорами ми всі разом смакували батуринськими наїдками - дівчата намагалися якомога ширше познайомити львів’ян з нашою кухнею – «на біс» Борис Григорович та львів’яни щодня ласували варениками на пару.

І в урочистий день відкриття палацу гетьман Кирила Розумовського 22 серпня 2009року саме Борис Возницький провів першу в історії відродженого палацу екскурсію для Президента України Віктора Ющенка.
     
Всі ми схиляємо голови перед Героєм України, моральний авторитет та консолідуюча участь якого стали запорукою першої музеєфікації Гетьманського палацу. Основою експозиції, яка розгорнулася в палаці, стали експонати, які була передані саме з фондів Львівської галереї мистецтв. 
     
На сьогодні вже багато чого змінено, колектив заповідника впевнено іде шляхом до створення Музею історії Гетьманщини. Та завжди пам’ятаємо, яким потужним був фундамент музеєфікації палацу і тримаємо планку встановлену Героєм України. 

В Гетьманському будинку на Цитаделі ( грудень 2008 р.)

У вересні 2009 року голова Чернігівської обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, в знак щирої вдячності за допомогу у відродженні Батурина, організував поїздку делегації працівників культури Чернігівщини до Львова. Після завершення урочистостей Борис Григорович, пам’ятаю, запросив нас у кав’ярню і майже кожен хто був присутнім в ній дуже делікатно привітався з Героєм, а офіціант шанобливо відмовився брати кошти по рахунку, а ми ще й пожартували : «Борисе Григоровичу, ходімте до ювелірної крамниці, перевірим як відреагують тамтешні продавчині». Завжди вражало з якою повагою та гордістю відносилися львів’яни до Бориса Возницького. 

Відкриття палацу К. Г. Розумовського (22 серпня 2009 р.)

На його ювілейні 85 років ми замовили в майстринь м.Кролевця рушник з написом «ГЕРОЮ УКРАЇНИ - ГЕТЬМАНСЬКИЙ БАТУРИН» та коровай з батуринської пшениці. Пишним було святкування в Оперному театрі. Безліч подарунків… І якою ж була моя радість, коли приїхавши до Львова за два місяці, 27 червня 2011 року (мала їхати у Краків з працівниками Львівської галереї), побачила на стіни кабінету директора, якраз напроти його робочого столу, саме наш подарунок - наш рушник, але слова де виткано «ГЕРОЮ УКРАЇНИ» скромно загорнуті, а читається лише про Гетьманський Батурин. «Сам чіпляв» - зауважили співробітниці галереї. 

Урочистий день - відкриття палацу К. Г. Розумовського (22 серпня 2009 р.)

     
Мені і зараз важко згадувати… Ми з головним зберігачем фондів заповідника Іриною Матущак тільки приїхали зі Львова 11 травня 2012 року, із запізненням вітали Б.Возницького з днем народження – подарували ексклюзивний альбом про відродження палацу К.Розумовського в 2003-2009 роках, який виготовили разом з Олександрою Лісаковською. Він запросив нас на вечерю в кафе «Амадеус»... Жартували, згадував наші батуринські вареники, хвилювався за байдужість до Підгірців, ділився планами. 18 травня, в День музеїв, я йому телефонувала, щоб привітати зі святом. Він був у Золочеві… І тут... Зателефонував Степан Патер зі Львова, директор Держпідприємства «Проектно-конструкторське технологічне бюро», і схвильовано повідомив: «Борис Григорович потрапив в аварію…». Я телефоную Ігорю Хомину і він підтверджує те, про що ми навіть боялися подумати: «Возницький загинув. Ми зараз їдемо на місце аварії...». Ця звістка було за межею розуміння… Вона швидко прокотилась між тими, хто мав честь його знати… Телефон не змовкав. 

Його смерть стала справжнім потрясінням – порушилася гармонія яка була коли був він. 
Такий слід на землі, в серцях людей залишають лише одиниці… 
Це була і справді Величина неосяжна…
Ваша душа, Борисе Григоровичу, живе і в душі Батурина, і в душах тисяч пам’яток і музеїв України!

 
Наталя Реброва,
Генеральний директор
Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Жовтень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Вересень | Листопад