ОХОРОНА ПАМ’ЯТОК – ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ #3

Автор: Максим Левада | 12 січня 2016 18:08 |

 

Дуже важко аналізувати те, що взагалі не підлягає аналізу. Проект закону «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини» настільки безсистемний, суперечливий та хаотичний, що, як не прикро це робити, треба спочатку спробувати розібратися з термінологією.


Правотворчість вимагає надзвичайно делікатного та обережного ставлення до дефініцій. Від того, наскільки чітко та зрозуміло вживаються терміни, залежить чіткість висловлювання волі законодавців, а, тобто, результативність закону.

Треба завжди пам’ятати, що юридична термінологія повинна бути зрозумілою, бо вона універсальна і далеко не кожен, хто її застосовуватиме, є вузьким спеціалістом, наприклад, з архітектури або археології. Заплутані, малозрозумілі визначення краще залишати для товстих наукових книжок, звісно, якщо таке пропустить редколегія!

Те, що закон вимагає певної підготовки та знань основ нормотворчої практики, невідомо як групі, яка розробляла проект, так і тому, хто її призначав. Можна було би безкінечно сперечатися на кшталт – «про терміни ніколи неможливо домовитися», якби не одне «але»!

Ще 2009 року Міжнародна організація із стандартизації ISO видала нову (останню) редакцію стандарту ISO 704:2009, у якому подано загальні принципи і методи термінологічної роботи, що не залежать від особливостей конкретних мов. А з 2010 р. діє національний стандарт ДСТУ 3966:2009 «Термінологічна робота. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять».

Окрім цього, бажано було би врахувати (хоча би подивитися!) такі підзаконні нормативно-правові акти: методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України «Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки», «Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України», затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року № 870, Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950.

Проблема з неоднозначністю трактування мови закону добре відома всім пам’яткоохоронцям. У Законі України «Про охорону культурної спадщини» в розділі Прикінцеві положення є таке формулювання: «Об’єкти, включені до списків (переліків) пам’яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», визнаються пам’ятками відповідно до цього Закону».

Ця невизначеність, незакінченість дії (уже визнані чи ще мають бути визнані?) виявилася пасткою, куди, внаслідок вмілого маніпулювання цією нормою, потрапили десятки об’єктів. Результатом є загальновідомий куций Державний реєстр, та сотні втрачених пам’яток.

Отже, проектуючи закон треба будо дотримуватися елементарних правил:

1. Кожен термін повинен найповніше і найточніше передавати суть закладеного в нього поняття, точно, чітко та обмежено його окреслювати;

2. Кожен термін повинен бути частиною певної системи термінів, в межах якої зберігається його конкретне значення та зв’язок з іншими термінами цієї системи;

3. Кожен термін в межах своєї системи має бути однозначним, позначати лише одне поняття;

4. Термін повинен бути стислим, але раціональним з точки зору довжини.

5. Термін бажано вживати у більш вузькому значенні, в порівнянні з літературною або побутовою мовами;

6. Термін не повинен містити емоційного або експресивного навантаження;

7. Термінологія документу має бути стабільною та стійкою.

На цьому можна повернутися до проекту. Термінологія його різниться з чинним законом, тому я почну з того, що можна порівнювати. Не впевнений, що втисну в цю частину аналіз нових (нововиявлених!) термінів, або встигну поміркувати над тими, які чомусь мають зникнути.

ПРОЕКТ

Закон України «ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

культурна спадщина – сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об’єктів, що становлять історико-культурну цінність і є предметом охорони і збереження з боку держави.

культурна спадщина – сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об’єктів культурної спадщини.

Легко помітити, наскільки визначення проектантів невдаліше. Воно передбачає суб’єктивну оцінку («становлять історико-культурну цінність»), яка потребує додаткового пояснення (що таке «історико-культурна цінність» і як її треба визначати?). Окрім цього, «сукупність об’єктів», яка є «предметом охорони і збереження з боку держави» містить припущення, що існує певна сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об’єктів, що теж становлять історико-культурну цінність, але не є предметом охорони і збереження з боку держави, тобто до культурної спадщини не належать.

Я навмисно так сконструював таку фразу, щоб показати, що навіть в найбільш загальному визначенні проекту знаходиться прихована неоднозначність.

ПРОЕКТ

Закон України «ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

охорона нерухомої культурної спадщини – система правових, організаційних, фінансових, інформаційних та інших заходів, здійснюваних органами охорони культурної спадщини щодо виявлення, державного обліку та реєстрації, запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, утримання, відповідного використання об’єктів культурної спадщини.

охорона культурної спадщини – система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об’єктів культурної спадщини;

Тут теж помітна неохайність думок. Якщо охорона культурної спадщини це заходи виключно органів охорони, то більша частина проекту взагалі не має сенсу. Для чого усі ці статті про роль громадськості, наукових та дослідних робіт, якщо вони не мають відношення до охорони? І чому відбулося таке дивне скорочення? Чому зникли саме «містобудівні заходи»? Чи може це бути пов’язаним з проблемами навколо проекту нового генплану Києва? Куди поділася реставрація та музеєфікація? Тут, як раз, має міститися якнайширший перелік ймовірних дій та процедур!

ПРОЕКТ

Закон України «ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

об’єкт нерухомої культурної спадщини – природний, природно-антропогенний або створений людиною об’єкт, визначне місце, будівля, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), археологічний об’єкт, що знаходиться в землі (під водою) з усіма складовими, історично приналежною до нього територією та рухомими предметами, незалежно від стану збереженості, що повністю або частково зберіг свою автентичність, становить цінність з містобудівного, архітектурного, археологічного, ландшафтно-топографічного, естетичного, етнологічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і який не може бути перенесений на інше місце без її втрати (або часткової втрати).

об’єкт культурної спадщини – визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти (об’єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

 

нерухомий об’єкт культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Нам пропонують в закон, який стосується культурної (!) спадщини, ввести визначення містобудівної цінності. То дуже небезпечний шлях. З точки зору містобудівної цінності треба оголосити пам’ятником київській метрополітен або каналізацію, та й охороняти їх згідно уяви проектантів. Або визнати архітектурну цінність якихось корпусів великих заводів чи гребель (де, дійсно, є дуже цікаві суто архітектурні конструкторські рішення) та, знов-таки, обмежити їх використання. Я більш не буде наголошувати, що такі «сюрпризи» проекту свідчать про недолугість розробників, бо все більше і більше мені це нагадує вульгарний інтерес. Нагадую, Конвенцією ЮНЕСКО «Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» проголошена «видатна універсальна цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки».

ПРОЕКТ

Закон України «ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

пам’ятка нерухомої культурної спадщини (далі – «пам’ятка») – об’єкт нерухомої культурної (архітектурної, археологічної, містобудівної, мистецької) спадщини, якому надано охоронний статус відповідно до законодавства.

пам’ятка культурної спадщини (далі – пам’ятка) – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Що таке «охоронний статус» проект не пояснює. Лише зазначається, що він «визначається історико-містобудівною документацією» (ст. 1-10). Правда, цей статус згадується і стосовно «виявлених пам’яток» («тимчасовий охоронний статус»), що вочевидь повинно передбачати і «тимчасову історико-містобудівну документацію». Але про неї мабуть забули…

ПРОЕКТ

Закон України «ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

зони охорони пам’ятки нерухомої культурної спадщини – топографічно визначені відповідно до науково-проектної документації навколо пам’ятки нерухомої культурної спадщини території, що включають охоронну зону (для пам’яток ЮНЕСКО згідно міжнародних вимог – буферну зону), зону охорони археологічного культурного шару, зону охоронюваного ландшафту, зону регулювання забудови) з відповідними обмеженнями режимів їх використання для забезпечення збереження історично успадкованого характеру природного та урбаністичного середовища в оточенні пам’ятки.

зони охорони пам’ятки (далі – зони охорони) – встановлювані навколо пам’ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

До цього виникає аж два питання. Що таке ця науково-проектна документація, відповідно до якої треба визначати зону охорони? У Проекті такого визначення немає. І друге – хто буде розробляти та затверджувати цю документацію для десятків тисяч пам’яток археології, зокрема для курганів? Якщо йдеться про паспорт, то Проект відносить його не до «науково-проектної», а до «облікової» документації («облікова документація – облікова картка та паспорт встановленого зразка з інформацією про пам’ятку нерухомої культурної спадщини, її межі, режими використання, стан дослідження, наявність науково-дослідної та науково-проектної документації»).

І ще пару слів про буферні зони ЮНЕСКО. Справа в тому, що серед розробників проекту є особи, які неодноразово тлумачили цей термін на власний смак. Тому я, пардон, нескромно дозволю собі показати, як треба перекладати це визначення: «Буферна зона – територія, яка оточує ділянку та має додаткове правове та/або звичаєве обмеження щодо її використання та забудови, і надає додатковий рівень захисту цій ділянці. Вона повинна включати безпосереднє регулювання ділянки, важливі панорами та інші території або характерні властивості, які функціонально важливі для забезпечення ділянки та її захисту. Територія складових буферної зони повинна в кожному випадку визначатися через відповідні механізми» («A buffer zone is an area surrounding [a] property which has complementary legal and/or customary restrictions placed on its use and development to give an added layer of protection to the property. This should include the immediate setting of the property, important views and other areas or attributes that are functionally important as a support to the property and its protection. The area constituting the buffer zone should be determined in each case through appropriate mechanisms»).

ПРОЕКТ

Закон України «ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

виявлений об’єкт культурної спадщини – нерухомий об’єкт культурної спадщини, виявлений в процесі історико-містобудівних досліджень населеного місця, який до занесення до Державного реєстру нерухомої культурної спадщини підлягає занесенню до Переліку нерухомих об’єктів культурної спадщини і на який поширюється охоронний статус і режим збереження, утримання і використання.

щойно виявлений об’єкт культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об’єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

На мій розсуд визначення чинного закону поглинає всі можливі варіанти. Натомість, проект автоматично позбавляє статусу об’єктів культурної спадщини усе, що розташовано поза межами населених місць, зокрема, те, що належить до археологічної частини культурної спадщини.

І на цьому я зрозумів, що треба зупинитися. Бо правий, один з тих, хто коментував мій попередній опус, та написав стосовно термінології: «Не марнуйте час на марну справу. Там дуже багато питань». Але ще дозволю один приклад!

ПРОЕКТ

Закон України «ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

консервація – науково обґрунтовані науково-технічні заходи щодо укріплення і стабілізації матеріальної структури об’єкта нерухомої культурної спадщини від руйнувань і пошкоджень, метою яких є збереження об’єкта від подальшої руйнації з мінімальним втручанням в його існуючий вигляд.

консервація – сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об’єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд.

Оці «руйнування і пошкодження, метою яких є збереження об’єкта» – найліпшій підсумок усього термінологічного безладу проекту. Нажаль, такого там повно не тільки серед дефініцій, а і у статтях. Тобто, треба продовжувати, хоча бажання небагато.

P.S. Я все більше переконуюсь, що Цей проект робили не пам’яткоохорнці, а проектанти. Усе зарегламентовано лише з точки зору процесу розробки якихось документів, а не збереження пам’яток. Лише процес, а результат жодної ролі не грає… А тут ще колега з Волині запитав: «це правда, що одна наближена до міністра особа заборонила співробітникам міністерства висловлюватися стосовно проекту?». По-перше, не знаю, бо не був у міністерстві сто років. По-друге, не думаю, бо один такий вже був, який усім забороняв висловлюватися. Зараз переховується десь під Ростовом…

Охорона пам`яток - підсумки та перспективи. Частина І.
Охорона пам`яток - підсумки та перспективи. Частина ІІ.
Охорона памяток - підсумки та перспективи. Частина IV

 

Схожі публікації

Коментарі (4)

 

небайдужа | 13 січня 2016 11:32:00

Такое впечатление,что проект закона написан будущими застройщиками. Очень похоже на кота, который смотрит на миску со сметаной.

Відповісти

Нервовий | 13 січня 2016 12:49:25

Текст збільшеним шрифтом автор замовив? Читати таке не зручно, та схоже на капслок. Він хейтер?

Відповісти

Спостерігач | 13 січня 2016 13:04:38

Спасибі за проведений аналіз. Це тяжка праця. Божевілля аналізувати з раціональних позицій дуже важко. Але тенденція законопроекту виявлена правильно: проектантам байдужі долі пам"яток та їх довкілля: їм головне - мати безкінечну й добре оплачувану роботу. Законопроект має забезпечити саме це, плюс загальний хаос і можливість в ручному режимі вирішувати всі питання.

Відповісти

Іван Дивний | 13 січня 2016 18:54:00

Читаю з величезною цікавістю. Хороша критика!

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Вересень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Серпень | Жовтень