ЛИСТ НЕБАЙДУЖИХ

07 грудня 2015 21:41 |



Шановний пане Президенте!

Ви неодноразово акцентували на тому, що Ви - Президент миру, а не Президент війни. Саме тому ми, громадяни України, закликаємо Вас звернути увагу на причини, а не лише на наслідки цієї несправедливої війни. Хочемо вірити, що Ви не проігноруєте це звернення.


У Вас на порядку денному знаходиться багато реформ, які мали б зміцнити нашу країну. Однак серед пріоритетних відсутня та, яка покликана стати основою безпечного суспільства – реформа у соціокультурній сфері країни. Для того, щоб зберегти державу в умовах гібридної війни, безпрецедентного ідеологічного та світоглядного тиску, ми маємо пам’ятати, що, в першу чергу, потрібно боротися за власних громадян, а не лише за території.

Нехтування соціокультурними потребами людей є прямою загрозою для нашої країни. Сепаратизм, анексія та війна є наслідком відсутності ефективної гуманітарної політики протягом останніх 24 років, яка б робила ставку на громадян. Адже соціокультурна сфера без перебільшення є сферою національної безпеки. Це давно зрозуміли передові країни світу, які за останні чверть століття передбачливо перейшли від концепції national security до human security, усвідомлюючи, що в глобальному світі у війнах перемагають не за рахунок танків і літаків, а завдяки людям, які вірять у свою країну. Далекоглядні держави перемагають у війнах, які навіть не розпочинаються.

І навпаки – громадяни, які не мають зрозумілого і прийнятного образу майбутнього держави і не бачать свого місця в ній, не противляться окупації та стають легкою здобиччю ворожої пропаганди.

Гуманітарні проблеми проектуються й на економіку держави. Очевидно, що країна, яка за рівнем розвитку справлятиме враження країни «третього світу», не має переваг на світовому ринку капіталу. Хронічне недооцінювання українськими керманичами значення культурного продукту, не лише стають на перешкоді інвестиціям в нашу країну, але й унеможливлюють створення власного потужного ринку креативних індустрій. Наприклад, у США протягом останніх років арт-ринок посідає за обсягами четверте місце після ринків фінансів, IT-технологій та машинобудування. В той же час за даними програми ЄС «Культура і Креативність» сьогодні у світі 7% ВВП складають культурні та креативні індустрії, які мають 10% прогнозованого щорічного приросту. Лише у країнах ЄС це 8,3 мільйонів робочих місць та 558 мільярдів євро сукупного прибутку на рік. Ця сфера сьогодні дає в 2,5 рази більше робочих місць, ніж автопром.

Оскільки для української влади не існує поняття «культурний капітал», а соціокультурна сфера розглядається виключно як дотаційна, то відповідно і не існує розуміння ані її соціального, ані супутнього економічного ефекту. Жодне відомство в Україні не має даних про обсяг креативних та культурних індустрій, і про їх потенціал. Але актуалізація значення гуманітарної сфери і, тим паче, її модернізація сьогодні не на часі в українських чиновників, які самі по собі є атавізмом минулого. Але,тим самим, коли в країні постали нові гуманітарні виклики та, на додачу до військового,розгортається інший – внутрішній фронт, подібну бездіяльність потрібно тлумачити не лише як злочинне недбальство, але й як культурний геноцид нації.

Для подолання зазначених негативних наслідків потрібно негайно розпочинати гуманітарну реформу, зробити ставку на розвиток громадян, створювати та відновлювати соціокультурну інфраструктуру країни – модернізувати музеї, бібліотеки, школи мистецтв, дитячі та юнацькі спортивні школи, соціокультурні просвітницькі центри (сучасна альтернатива сільських клубів), реставрувати замки, створювати внутрішні туристичні маршрути тощо.

Реформування соціокультурної сфери в рамках переформатування діючих механізмів держави наразі неможливо, оскільки немає змоги повністю перезавантажити відповідні відомства. Натомість виходом може стати створення паралельної державної інституції із альтернативними правилами управління, яка забезпечить реалізацію громадських та державних ініціатив у найбільш чутливому для громадської думки сегменті. Сьогодні необхідно системно підтримувати заходи, направлені на підтримку низових ініціатив громад, щоб люди могли на своєму рівні вирішити найактуальніші соціокультурні проблеми. Адже час вимагає здійснення конкретних кроків, результат яких буде очевидним і відчутним у короткостроковій перспективі.

Саме тому ми підтримуємо запропоновану Концепцію соціокультурного розвитку України, основним інструментом здійснення якої має стати Державний фонд гуманітарного розвитку України.

Ідея державного Фонду, який створюється для підтримки соціокультурних ініціатив громадян та держави на грантових засадах є поширеною європейською практикою. Законопроект щодо створення цього Фонду розроблявся протягом останніх трьох років з урахуванням передового європейського досвіду (зокрема, британського та естонського) і на даний момент вже пройшов численні експертні обговорення та громадське слухання (2 вересня 2015 року в НКММК «Мистецький Арсенал»).

Наразі це єдина ініціатива, яка виходить із комплексного бачення способів вирішення проблем і враховує чіткі економічні (наповнення фонду), адміністративні (управління його діяльністю), законодавчі (імплементація у чинне правове поле) та публічні (громадський контроль, соціальний фільтр, міжнародний аудит та зорієнтованість на проблеми регіонів й етнонаціональних меншин) аспекти реалізації реформи у гуманітарній сфері.

Основним джерелом наповнення Фонду має стати платіж соціальної лояльності – спеціальне відрахування від лотереї (а в подальшому і від всього азартного бізнесу), алкогольного та тютюнового бізнесу. Кошти будуть направлятися громадськими експертними групами на проекти у сфері культури, освіти, науки, спорту, охорони здоров’я, соціального захисту громадян, а також для підтримки розвитку фізичного виховання та спорту, туризму тощо. У результаті завдяки діяльності Фонду будуть: реставруватися пам’ятки культури та історії, створюватися та вдосконалюватися туристичні маршрути, будуватися дитячо-юнацькі спортивні школи, модернізуватися театри, музичні школи, музеї, реалізовуватися програми психологічної адаптації та соціалізації учасників бойових дій та переселенців, підтримуватися культурні проекти за кордоном, які покращуватимуть міжнародний імідж України (фестивалі, виставки, вистави, пленери тощо), а також зніматимуться фільми та видаватимуться книги.

Окремо слід наголосити, що створення такого Фонду сьогодні є чи не єдиною можливістю для реалізації значущих для суспільства проектів, які матимуть не лише соціокультурних, економічний та репутаційний, але й безпековий ефект.

Завдання, на які передбачається залучення коштів платежу соціальної лояльності, настільки критично важливі для суспільства, що будь-які розмови про неоднозначність джерел наповнення є не тільки безпідставними, але й являють собою неприпустиму маніпуляцію, яка стоїть на перешкоді вирішення найнагальніших гуманітарних проблем 45-мільйонної країни. Ця теза підтверджується і передовим світовим досвідом (наприклад, Великобританії, Естонії, США), які давно зрозуміли значення компенсаторних механізмів, що захищають від впливів бізнесу, споживання продукції (послуг) якого може викликати залежність та загрожувати здоров’ю громадян.

Розуміючи, що в проекті нового податкового кодексу вже передбачені доходи від азартного бізнесу, який з 2009 року був заборонений з мотивів  захисту моральності та здоров'я населення, потрібно передбачити відповідні соціальні компенсатори, що запропоновані проектом закону «Про державний фонд гуманітарного розвитку України». В іншому разі українське суспільство, яке і без того сьогодні вражене важкими психосоціальними потрясіннями, ризикує отримати на додачу до жахливої статистики і лідерства серед європейських держав за рівнем важких соціальних хвороб (дитячого алкоголізму, тютюнової залежності, наркоманії, туберкульозу та СНІД-у)ще й неконтрольовану проблему ігроманії.

Ми маємо шанс не допустити проходження нашою країною точки неповернення.

Пане Президенте, просимо Вас, як гаранта Конституції, якому не байдужа доля країни та її людей, в пріоритети державних реформ поставити реформу в соціокультурній сфері та підтримати законопроект «Про державний фонд гуманітарного розвитку України», як такий, що стане вагомим кроком у реформуванні гуманітарної сфери країни.

Лише в діалозі з громадянським суспільством можливе народження сильної толерантної безпечної країни.

 

Підписалися:

Андрухович Юрій
Ананов Олексій
Бабкіна Катерина
Балаян Роман
Богомазов Дмитро
Бондар Андрій
Ботвінов Олексій
Возняк Тарас
Воронкова Наталія
Вялець Адріана
Гайдай Ігор
Гончар Петро
Горбачов Дмитро
Грицак Ярослав
Губіанурі Людмила
Гудімов Павло
Дебрянський Влад
Драч Іван
Дробович Антон
Жадан Сергій
Живкова Олена
Жук Ольга
Заболотна Наталія
Капустіна Надія
Карпа Ірена
Кожан Ігор
Кофман Роман
Кохан Олег
Кочерга Анатолій
Криволап Анатолій
Куріна Аксінія
Курков Андрій
Лижичко Руслана
Ложкіна Аліса
Любчик Марта
Макаров Юрій
Малкович Іван
Марчук Іван
Матвієнко Денис
Матвієнко Олена
Маценко Микола
Мельник Ольга
Мойсеєв Станіслав
Павличко Дана
Павличко Дмитро
Піоро Владислав
Подерв'янський Лесь
Померанцев Ігор
Померанцев Святослав
Попадюк Василь
Попович Мирослав
Проскурня Сергій
Разінкова Лариса
Рева Михайло
Рибчинський Юрій
Ройтбурд Олександр
Сабліна Маріанна
Сагайдак Ольга
Санін Олесь
Сидоренко Віктор
Сільваші Тіберій
Скугарєва Мариана
Смолій Валерій
Соколова Яніна
Соловйов Олександр
Строкова Людмила
Ступка Остап
Тістол Олег
Ткаченко Тетяна
Троїцький Владислав
Фінберг Леонід
Фішбейн Мойсей
Херсонський Борис
Чебикін Андрій
Чорнобай Юрій
Шиян Галина

Схожі публікації

Коментарі (2)

 

Працівники Національного музею історії України | 08 грудня 2015 23:40:38

Шановний пане Президенте! Висловите, будь ласка, своє ставлення до Листа Трьох Президентів до Вас - Л.М.Кравчука, Л.Д.Кучми, В.А.Ющенка - про Т.В.Сосновську, ген. директора Національного музею історії України. Зараз, музейна спільнота України починає роздумувати про Другий музейний пікет ще в більше якісному варіанті. Відповідь від Вас може якось всіх заспокоїти. Музейна спільнота України чекає від Вас, пане Президенте України, тільки два важливих рішення: 1. - Зняття Т.В.Сосновської з посади ген. директора НМІУ, 2. - І нового Міністра культури України. Музей історичних коштовностей України може і далі існувати і співпрацювати з НМІУ на засадах які були до прихода Т.В.Сосновської в музей по вул. Володимірській, 2, але вже без її участі в керівництві.

Відповісти

Містянин | 15 грудня 2015 00:05:55

Довго щось Великошановний Петро Олексійович Порошенко реагує на Лист Трьох Президентів по Т.В.Сосновській! Кажуть, що вона розвела страшну корупцію в Національному музеї історії України! А, ще кажуть, є іще одна новина! Кажуть, П.О.Порошенко "втіхаря" продав "Рошен" якомусь Вальцману! І не може поки, що боротися з корупцією яку розвела Тетяна Сосновська у НМІУ... Ніколи йому, треба все віддавати якомусь Вальцману!..

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Червень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
       
Травень | Липень