Українські старожитності Василя Тарновського. Кунтуш Параски Апостол.

Автор: Лаєвський Сергій | 17 травня 2013 13:50 |

Українські старожитності Василя Тарновського

1 квітня 2013 року виповнилося 175 років від дня народження Василя Васильовича Тарновського – відомого українського громадського діяча другої половини ХІХ століття. Його життєвим подвигом стало колекціонування українських старожитностей, які збирач безкоштовно подарував чернігівській громаді. Завдячуючи йому Україна має Шевченкіану та унікальну збірку – окрасу зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Її особливістю є значна кількість меморій.


Святкуючи ювілей та вшановуючи пам’ять Великого Українця, Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського знайомить всіх поціновувачів з перлинами колекції Василя Тарновського.

Сергій Лаєвський

Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського має цікаву колекцію одягу ХVІІІ ст., в якій чільне місце посідають п’ять кунтушів (саме під такою назвою вони зафіксовані в каталогах зібрання Василя Тарновського).

Це вбрання було надзвичайно популярним у середовищі козацької старшини Так, у посагу доньки іваницького сотника Павла Миницького Меланії налічувалося вісім кунтушів; серед пожитків Павла Полуботка – двадцять один жіночий кунтуш, а дружин його синів Андрія та Якова – дванадцять: більшість – підбиті хутром соболя, білки, куниці, легкі – тканинами. Як свідчать джерела, жіночі і чоловічі кунтуші були схожими за кроєм. У ХVІІ ст. чоловічі кунтуші мали відкидні рукави з прорізами на рівні ліктя, чим відрізнялися від жіночих. Саме про них пише В. Даль, що це – “род верхней мужской одежды, иногда на меху со шнурами, с откидными рукавами”. Подібний бачимо на портреті Адама Киселя 1630 р. На портретах ХVІІІ ст. такі кунтуші вже не зустрічаються.

Більшість жіночих кунтушів, зображення яких маємо, схожі на той, що належав доньці гетьмана Данила Апостола. Він пошитий, ймовірно, для особливо урочистих виходів, оскільки крій вказує на те, що одягали його на сукню європейського типу, з фіжмами. (Відомо, що Петро І зобов’язав еліту одягатися по-європейськи, тим більше на асамблеях.) Кунтуш дуже приталений у бокових швах та на спинці, різко розширений на рівні талії у боки та назад. На бокові шви нашиті хрещаті “підпашники” зі срібного галуна. Зшита з двох полотнищ спинка і пілки – не відрізні. Пілки без застібок. Рукави вшивні, вузькі, розширені біля кистей, з поздовжніми розрізами у місці розширення. Краї рукавів, вірогідно, закочувалися угору, утворюючи манжети. Комір маленький, із залишками дуже тонкого шовку тілесного кольору. На жаль, ні підкладка, ні хутро кунтуша не збереглися.

Матеріал, з якого пошитий кунтуш, вражає красою і коштовністю. Це – зелена турецька (?) парча з шовковим досить щільним тлом, по якому золотними і срібними нитками та биттю витканий орнамент з великих квіток та листя на гнучких гілках. Такі тканини цінувалися дуже високо й були доступні тільки представникам світської та церковної знаті. Навіть дуже досвідчений ткач виготовляв за день не більше 10 см тканини. Як дуже дорогі, речі з таких тканин дбайливо зберігалися, їх передавали у спадок, перешивали, вважали почесною нагородою і дорогоцінним подарунком. Так, генеральний підскарбій Яків Маркович з гордістю зафіксував у своєму щоденнику, що в 1727 році ясновельможна (Настя Скоропадська – авт.) подарувала його дружині кунтуш, а у 1729 році “родителька” подарувала штоф та сукно на кунтуш, атлас на каптан, атлас подарував і батько у 1730 р.

Прикладом, що підтверджує цінність подібних тканин, слугує й історія згаданого кунтуша. З “Каталога украинских древностей коллекции В.В. Тарновского” маємо інформацію, що його власниця була дружиною осавула Михайла Васильовича Скоропадського. Тобто, це – Параска Данилівна Апостол, яка померла 1731 р. Крій і великі орнаментальні мотиви, якими заткане тло тканини, свідчать, що кунтуш виготовлений на початку ХVІІІ ст. А якщо опиратися на свідчення, що каркаси для спідниць в Україні з’явилися в 1715–1718 роках, то можна припустити, що річ була створена між 1715 та 1731 роками.

До колекції В.В. Тарновського пам’ятка надійшла від Корбе, матері якого, у дівоцтві Скоропадській, дісталася у спадок. Лише одна жінка з родини Скоропадських була заміжня за Корбе Михайлом Івановичем – Софія Іванівна, онука Михайла Васильовича Скоропадського та Параски Данилівни Апостол, правнучка Василя Скоропадського, брата гетьмана. На жаль, простежити, від якого саме Корбе надійшов кунтуш, не вдалося.

Віра Зайченко, науковий співробітник
Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського,
заслуженийпрацівник культури України




Теги

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Квітень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Березень | Травень